Сертифікація
Що таке сертифікація вчителів?
Сертифікація — це добровільне оцінювання професійної компетентності вчителів, яке проводить Державна служба якості освіти (ДСЯО) спільно з Українським центром оцінювання якості освіти (УЦОЯО). Це не екзамен "на виживання", а можливість підтвердити професійність і отримати переваги. У 2025 році сертифікацію планують продовжити за аналогічною процедурою, як і в попередні роки, з акцентом на діяльнісний підхід, професійний розвиток, НУШ (Нова українська школа).
✅ Що дає сертифікація вчителю?
1. Надбавка до зарплати:
🟡 20% надбавка до посадового окладу впродовж 3 років.
2. Визнання професіоналізму:
🟢 Сертифікат є офіційним підтвердженням високого рівня викладання.
3. Атестація без формальностей:
🟠 Вчителі, які пройшли сертифікацію, вважаються такими, що пройшли чергову атестацію, і можуть отримати або зберегти відповідну категорію/звання.
4. Професійне зростання:
🔵 Це стимул для саморозвитку, участі в тренінгах, вдосконаленні методики викладання.
5. Можливість стати тьютором або ментором для інших педагогів.
📌 Структура сертифікації
У 2024-2025 роках структура включає:
Тестування знань з методики НУШ — організоване УЦОЯО.
Самооцінювання та е-портфоліо — демонстрація власного досвіду.
Вивчення практичного досвіду вчителя — представники ДСЯО відвідують заняття або переглядають відео уроків.
Положення про сертифікацію педагогічних працівників
Бендюг Алла Іванівна, учитель початкових класів
Сертифікація вчителів класів - важливий етап у педагогічному зростанні педагога. Вчителі початкових класів першими ще у 2019 році розпочали крокувати цією незнаною стежиною. Саме у цьому році пройшовши відповідне навчання як тренер НУШ я стала експертом з вивчення практичного досвіду вчителів. А уже у 2022 році і сама вперше успішно подолала цю сходинку у своїй педагогічній діяльності. Ось так і чергую з року в рік - експерт - учасник сертифікації. Цього року знову взяла участь у цьому випробуванні. ЗНО, самооцінка педагогічної майстерності. І ось ІІІ етап - вивчення практичного досвіду. Уроки української мови та математики. Негаразди з технічним налаштування. Самопрезентація власного досвіду роботи та самоаналіз уроку. Годинне інтерв'ю з експертами Запорізької області. І омріяний результат: 140 балів із 140!
Утка Людмила Володимирівна
, учитель української мови та літератури:
Моя сертифікація: шлях до себе у професії
Цього року я пройшла сертифікацію як учитель української мови та літератури. І хоча це був виклик — водночас це був неймовірно цінний досвід. Я отримала 123 і125 балів, і для мене це не просто цифри. Це визнання того, що я на своєму місці. Сертифікація стала нагодою поглянути на свою щоденну працю з іншого боку: проаналізувати, чого досягла, над чим ще варто працювати, і що саме мені найбільше важливо в роботі з учнями. Вона стала дзеркалом, у якому я побачила — я виросла. І росту далі. Тестування допомогло структурувати знання, е-портфоліо змусило зупинитися й осмислити свій професійний шлях, а уроки стали простором для рефлексії. А ще — я по-новому оцінила, яку силу мають звичайні речі: слово, урок, розмова, очі учня, який щойно зрозумів щось нове. Я щиро вдячна своїм колегам за підтримку, учням — за натхнення, родині — за терпіння.
І всім вчителям, які ще вагаються: не бійтеся сертифікації. Це не іспит, а розмова з собою. І вона може відкрити вас — навіть вам самим — у новому світлі. Моя мета незмінна: навчати через любов до слова, до мови, до України. І я щаслива йти цим шляхом.
Шевченко Альона Борисівна, учитель історії та громадянської освіти
Сертифікація як виклик і натхнення: мій шлях до 125 із 125
Цьогоріч я пройшла сертифікацію вчителів історії та громадянських дисциплін — процес, який вимагав не лише професійних знань, а й глибокого самоаналізу та відкритості до змін. І хоча це був виклик, він став також джерелом натхнення й гордості, адже я отримала максимальну кількість балів — 125 зі 125 можливих.
Процедура сертифікації складалася з трьох ключових етапів. Першим стало незалежне тестування — перевірка фахових знань, методики викладання та розуміння освітніх стандартів. Це був справжній іспит не лише для моїх знань, а й для вміння мислити критично й застосовувати теорію на практиці.
Другий етап — самооцінювання власної педагогічної майстерності. Цей крок виявився чи не найглибшим, адже вимагав чесного діалогу з собою: які мої сильні сторони, над чим ще варто працювати, як я впливаю на учнів та що можу зробити краще. Виявилося, що це надзвичайно цінний інструмент професійного зростання.
Третім етапом стало вивчення практичного досвіду роботи, коли експерти аналізували мою діяльність у класі, мої підходи до навчання, взаємодію з учнями, застосування інновацій. Це був момент, коли твоя щоденна робота постає в об’єктивному світлі — і приємно, коли вона оцінюється на найвищому рівні.
Пройти цей шлях було непросто, але неймовірно важливо. Сертифікація — це не лише оцінка, це можливість переосмислити, вдосконалити та утвердити себе як професіонала.
